Історія кафедри

Огляд на проспект Леніна, 1941 р. Справа (третій) розташовано будинок Інженерно-будівельного інституту, з якого розпочалася історія ХНУРЕ.

Історія кафедри “Інформаційно-мережна інженерія” 

У 1947р. Харківський гірничо-індустріальний інститут був перетворений у Харківський гірничий інститут (ХГІ), який в 1962 році став Харківським інститутом гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки (ХІГМАОТ). На базі одного з факультетів ХГІ був перепрофільований в Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики та обчислювальної техніки, який незабаром став одним з перших в колишньому СРСР готувати фахівців в області автоматики, телемеханіки та обчислювальної техніки.

У 1963р. в інституті був створений факультет обчислювальної техніки, на якому була організована профілююча кафедра «Радіоприймальні пристрої», яка вела підготовку інженерів за спеціальностями «Радіотехніка», «Конструювання і технологія виробництва радіоапаратури», «Радіофізика» і «Промислова електроніка». Кафедру очолив Губернаторов Олег Ілліч, доцент, кандидат технічних наук, випускник радіотехнічного факультету Харківського політехнічного інституту. Одними з перших основних інженерних дисциплін були «Підсилювальні пристрої» і «Радіоприймальні пристрої». Тоді на кафедрі було всього 7 штатних викладачів.

У 1969 р на кафедрі «Радіоприймальні пристрої» було розпочато підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації в аспірантурі. Першими аспірантами стали випускник радіотехнічного факультету Харківського інституту радіоелектроніки 1969 р Зеленін А.Н. (Науковий керівник доц. Губернаторов О.І.)  і випускник Харківського політехнічного інституту в 1969 р Шквиря В.І. (Науковий керівник доц. Письменецький О.А.), а вже  у 1972 р він успішно захистив першу дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.

Створення і систематизація бази науково-методичної літератури за даними спеціальностями стали свідченнями розвитку і обґрунтованості наукової школи, яку очолював доцент Губернаторов О.І.

Основні наукові і практичні результати з проектування та розробки цифрових синтезаторів частот на базі ФАПЧ були узагальнені в монографії Губернаторова О.І. і Соколова Ю.М. “Цифрові синтезатори частот радіотехнічних систем”.

Завдяки вагомої наукової та методичної робіт кафедра стала однією з провідних в університеті в сфері науково-методичного забезпечення навчального процесу.

У 1975 р кафедру очолив доц. Пресняков І.М., який також велику увагу приділяв розвитку кафедри, створенню сучасної матеріально-технічної бази оснащення кафедри, підвищенню наукового потенціалу і вихованню фахівців вищої категорії. Кафедра зайняла головні позиції в інституті з організації лабораторних практикумів з основних дисциплін, які проводилися фронтальним методом – найбільш прогресивним методом проведення лабораторних занять.

Були розроблені і виготовлені універсальні лабораторні макети з дисциплін “Підсилювальні пристрої” і “Радіоприймальні пристрої”. В їх створенні активну участь брали ст. викл. Ємельянов В.В., доц. Зеленін А.Н., доц. Боцман П.Д., доц. Пресняков І.М. і багато інших. Ідеї, які були покладені в основу роботи цих макетів, були  прогресивними, і в подальшому стали основною базою для розвитку лабораторних практикумів цілої низки сучасних дисциплін кафедри, а саме: “Основи схемотехніки”, “Теорія електричних кіл та сигналів”, “Теорія електричного зв’язку”. Лабораторні макети з підсилювальних і прийомних пристроїв експонувалися на республіканській виставці Мінвузу УРСР “Методика – 84” в м. Києві, де були відзначені преміями.

проведення лабораторної роботи, 1970-і роки

У 1975 р на радіотехнічному факультеті був здійснений перший набір студентів на спеціальність «Багатоканальний електрозв’язок». Кафедра почала вести всі види занять з дисциплін фундаментальної підготовки фахівців зв’язку: «Теорія передачі сигналів», «Теорія електричного зв’язку», «Підсилювальні пристрої систем передачі» та «Радіоприймальні пристрої».

Кафедра «Радіоприймальні пристрої» стала однією з перших в Радянському Союзі, де розпочав інтенсивно розвиватися новий науковий напрям – цифровий синтез частот і сигналів.

У 1976 р при кафедрі була організована галузева науково-дослідна лабораторія приладобудування Міністерства загального машинобудування СРСР. При цьому кафедра продовжує налагоджувати і підтримувати тісні наукові й ділові контакти з багатьма провідними науково-дослідними, проектно-конструкторськими, виробничими та навчальними центрами Радянського Союзу, такими як Ірпа, м. Ленінград; НДІ Радіозв’язку і УФНДІІТ, м. Харків; Московський електротехнічний інститут зв’язку; Московський енергетичний інститут; НДІ приладобудування, м. Москва; завод ім. Т.Г. Шевченко, м. Харків та ін.).

Дослідницькі зразки цифрових синтезаторів частот, які були розроблені співробітниками кафедри, а також результати наукових досліджень були впроваджені в промислові розробки приймально-передавальних мобільних систем радіозв’язку та спеціалізованих вимірювальних систем.

В цей період на кафедрі розвивається новий науковий напрямок кафедри “Цифрова обробка сигналів”. В рамках цього наукового напрямку під керівництвом Преснякова І.М. були розгорнуті теоретичні дослідження і практичні розробки по створенню нових методів статистичної обробки сигналів і спеціалізованих процесорів для вирішення широкого кола прикладних задач в радіотехнічних системах різноманітного призначення. Керівництво кафедри налагоджує зв’язки з вітчизняними та зарубіжними науковими організаціями, в тому числі з Радіотехнічним інститутом АН СРСР, Полярним геофізичних інститутом АН СРСР, Інститутом Арктики і Антарктики АН СРСР, Науково-дослідним інститутом радіовимірювань, Інститутом морських і полярних досліджень ім. Альфреда Вагнера (Німеччина), Норвезьким полярним інститутом, державним підприємством “Canarctic” (Канада).

Науковий колектив кафедри в цей час брав участь в декількох міжнародних наукових програмах та міжнародних наукових експедиціях.

Найбільш важливі результати наукових досліджень знайшли практичне втілення для вирішення важливих господарських завдань. Зокрема, апаратно-програмний комплекс прийому та формування радіофізичних зображень, розроблений на кафедрі, став складовою частиною приймального комплексу Центру далекої космічного зв’язку (м. Євпаторія). З його допомогою було створено нову технологію одержання геофізичних знімків з борту першого Українського супутника “Січ-1”. Розробки в цьому напрямку були впроваджені при оснащенні диспетчерських пунктів служб зв’язку ряду обласних енергетичних компаній України.

На початку 80-х років, з приходом на кафедру доц. Омельченко В.А. і його колективу, розвивається також науковий напрямок «Методи представлення й обробки випадкових сигналів і полів» (науковий керівник доц. Омельченко В.А.). В рамках цього напрямку були отримані вагомі наукові результати, які стали важливим аспектом проведення на базі ХНУРЕ ряду Всесоюзних та Міжнародних наукових форумів за даним напрямком. У 1984р. проведено Всесоюзний науково-технічний семінар «Статистичні методи обробки сигналів». З 1985р. на базі Харківського інституту радіоелектроніки щорічно проводилася Всесоюзна науково-технічна конференція (в наступні роки – школа-семінар) «Методи представлення й обробки випадкових сигналів і полів». Згодом, в 1991 р., одне з важливих наукових напрямків цієї конференції стало початком проведення самостійного наукового форуму та міжнародного симпозіуму «Імовірнісні моделі та обробка сигналів і полів».

Формування цього наукового напрямку вплинуло також на розвиток навчального процесу. Його основні положення використані при розробці нових навчальних дисциплін “Імовірнісні моделі сигналів і полів” і “Спецрозділи математики”. Також були видані 5 навчальних посібників з імовірнісним моделям сигналів в електрозв’язку, перший в Україні підручник “Теорія електричного зв’язку” в трьох частинах і колективна монографія «Теорія випадкових процесів» провідних вчених України та інших країн.

Введення нових спеціальностей і розширення напрямків наукової школи кафедри зумовили зміни в назві кафедри. Так, в 1990 р кафедра стала носити назву «Кафедра «Прийом і обробка сигналів», у 1999 р. – вже стала кафедрою «Мережі зв’язку», наразі, з 2017 року, кафедра має назву «Інформаційно-мережна інженерія», яка узагальнює історичний розвиток електричного зв’язку та сучасне динамічне формування мережних систем в провідну сферу ІТ-технологій.

У 1995р. на базі трьох кафедр «Багатоканальний електрозв’язок», «Прийом і обробка сигналів» і «Радіовимірювання» був організований факультет «Телекомунікації та вимірювальна техніка». Кафедра «Прийом і обробка сигналів» стала профілюючою з підготовки студентів за спеціальностями «Мережі зв’язку» і «Захист інформації в телекомунікаційних системах», а з 1998р. – за спеціальністю «Інформаційні мережі зв’язку».

ХНУРЕ, 2011 р

У травні 2009 р завідувачем кафедри «Мережі зв’язку» був обраний професор Безрук Валерій Михайлович, доктор технічних наук і академік міжнародної Академії зв’язку.

З новим керівником кафедра «Інформаційно-мережна інженерія» продовжує розвиток існуючих і нових напрямків наукових досліджень в сфері телекомунікацій, зміцнення кадрового складу високопрофесійними фахівцями, викладання сучасних профільних дисциплін в умовах розширення і розвитку інфокомунікаційних систем, змін технологічних процесів, впровадження інноваційних систем освіти.