Освіта та кар’єра
1972 – закінчив з відзнакою Харківський політехнічний інститут за фахом “Радіотехніка”.
1972 – 1978 – працював в Харківському політехнічному інституті інженером, надалі ст. інженером.
1978 – 1986 – став завідувачем науково дослідницькою групою, заступником завідувача лабораторією Інституту проблем машинобудування АН УРСР.
З 1986 року старший науковий співробітник Української інженерно-педагогічної академії.
1991 – захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю 05.12.17 – “Радіотехнічні та телевізійні системи і пристрої.
2004 – доцент кафедри радіоелектроніки та комп’ютерних систем Української інженерно- педагогічної академії.
2014 року – захистив докторську дисертацію за спеціальністю 05.12.13 – “Радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікації”.
З 2018 року – працює професором кафедри інформаційно – мережної інженерії.
Навчальна діяльність
Викладає навчальну дисципліну: Основи комп’ютерного моделювання та проектування засобів ТКРТ.
Наукова діяльність
Основні напрямки наукових досліджень – Апаратно-програмні засоби забезпечення прихованості та стійкості систем зв’язку.
Ключові слова: Approximation; Nonlinear feedback; Injection locked oscillators ; LC oscillator; synchronization21